Медіадидактика в літературі

Вступ. Національна система освіти потребує прискореного, інноваційного реформування, враховуючи процеси демократизації, глобалізації та створення єдиного інформаційного простору суспільства. Нормативно-правові документи держави, зокрема «Конституція України», «Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки», визначають основні положення, завдання, напрямки та шляхи реформування сучасної освіти.

Національна стратегія розвитку освіти визначає освіту як «основу розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запоруку майбутнього України» [8]. Сьогодні освіта повинна носити людиноцентричний характер, тобто бути максимально наближеною до запитів особистості, її здібностей і сутності, адже лише таким чином можна розкрити таланти людини, надати їй можливість самореалізуватися, а відповідно – зробити суспільний розвиток ефективним і несуперечливим [5, с. 8].

Пріоритетною складовою реформування освіти в Україні є модернізація її змісту системи наукових знань, практичних умінь, навичок і досвіду [7]. Важливою задачею сучасної освіти є сформувати людину, здатну психологічно і професійно жити і діяти в постійно змінюваному середовищі. Слід навчити людину навчатися впродовж життя, виробляти уміння, навички і потребу робити це; використовувати отримані знання в практичній діяльності (професійній, суспільно-громадській, побуті); застосовувати комп’ютер у своїй життєдіяльності, адже це шлях до комп’ютерної грамотності, без якої вже неможливо бути конкурентоспроможним; потужний засіб індивідуалізації та інтенсифікації навчальної діяльності; отримання інформації з усього світу [5, с. 9-10]. Актуально до цих навичок і вмінь, на нашу думку, додати вміння пошуку, аналізу та оцінювання інформації, яка розповсюджується сучасними засобами масової інформації, застосовувати медіа з особистісною та професійною метою.

Потік інформації безупинно зростає щодня і людині все важче зорієнтуватися в ньому, вплив медіа на формування та розвиток особистості є безсумнівним і цех факт відображено в наукових працях Дж. Лала, Л. Найденової, Б. Потятинника, А. Фортунатова та інших. Значення інформаційних технологій, медіазасобів зокрема, відіграє життєво важливу роль кожної молодої людини, адже всі вони є їх активними користувачами, отже, гостро постало питання інтеграції медіаосвіти у освітній процес нашої держави, що також впливає на процес модернізації змісту освіти. Наукові дослідження Л. Баженової, О. Волошенюк, О. Георгеаді, В. Іванова, С. Іць, Ю. Казакова, І. Сахневич, А. Онковича, Г. Онкович, Т. Хижняк, О. Федорова та інших доводять, що вивченню проблем розвитку медіаосвіти в суспільстві приділяється достатньо уваги. Науковцями розглянуто історичні аспекти започаткування та впровадження медіаосвіти та медіапедагогіки в Україні та закордоном, досліджено теорії медіаосвіти, розроблено моделі підготовки фахівців різних галузей до застосування медіа в професійній діяльності тощо.

Аналіз науково-педагогічної літератури засвідчив, що широкого застосування набули поняття «медіапедагогіка» та «медіаосвіта». В англомовних країнах (Англія, США, Канада) –поширений термін «медіаосвіта», у Німеччині – «медіапедагогіка» [10].

Зазвичай визначення поняття «медіапедагогіка» іде за аналогією тлумачення поняття «педагогіка» (Г. Алад’іна, О. Глазиріна, Г. Онкович, А. Фортунатов). Якщо «педагогіка» наука про навчання та виховання підростаючого покоління [7, с. 7-8], то «медіапедагогіка» це педагогічна наука, яка складається з медіавиховання, медіаосвіти й медіанавчання і обслуговується відповідними технологіями [9, с. 2]; наука про процес виховання і навчання людини, за допомогою зростання його освіти, яка дає можливість усвідомити ці процеси шляхом застосування медіазасобів [1, с. 535].

Медіапедагіка розглядається А. Фортунатовим як спосіб формування гармонічної особистості в її відносинах з медіа; як систему методик, які забезпечують розвиток творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, вмінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінки медіатекстів [11, с. 145]

За тлумаченням В. Робака медіапедагогіка – сукупність всіх педагогічних концепцій, теорій, технологій й методик, які базуються на комплексному застосуванні медіа (включно емпіричний досвід, теоретичні положення та нормативні акти) [3, с. 44].

У програмі для загально освітніх навчальних закладів 10-11 класів із навчанням українською мовою, а також російською та іншими мовами національних меншинств «Основи медіаграмотності» В. Літостанський, В. Іванов, Т. Іванова,О. Волошенюк, В. Даниленко, В. Мележик визначають медіапедагогіку як сукупність педагогічних концепцій, теорій, технологій і методик, які базуються на комплексному застосуванні медіа і є специфічним напрямом педагогіки з такими складовими як медіадидактика (проблеми, роль, функції, і значення медіа в навчанні) і медіавиховання (проблеми медіа використання медіаресурсів і пропозицій) [6, с. 6].

Український педагогічний словник С. Гончаренка дає визначення медіаосвіті як напряму сучасної педагогіки, який передбачає вивчення школярами закономірностей масової комунікації (преси, радіо, телебачення кіно, відео тощо), підготовку їх до життя в сучасному світі, опанування вмінь сприймати й осмислювати різну інформацію, особливо за допомогою технічних засобів [2, с. 211], що уможливлює ототожнення понять «медіапедагогіка» та «медіаосвіта».

В основних положеннях «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні» (2010) зазначено, що медіаосвіта – це частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до взаємодії з сучасною системою мас-медіа, включаючи традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні медіа (комп’ютерно опосередковане спілкування, Інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій [4]. Зазначений вище документ визначає мету, завдання, основні принципи та форми медіаосвіти. Серед форм медіаосвіти (дошкільної, шкільної, позашкільної, вищої школи, батьківської, дорослих) популярності набула така форма як медіаосвіта засобами медіа. Саме ця форма медіаосвіти набуває цілеспрямованості та конструктивності у сучасній освіті; сприяє підвищенню її якості та інноваційності, модернізації змісту різних дисциплін; уможливлює досягнення, з одного боку, мети медіаосвіти навчити особистість медіазасобами розуміти та приймати участь у медіакультурному середовищі, що її оточує [4], з іншого, цілей окремих дисциплін або навчальних предметів, в які вона інтегрується.

Хоча на сучасному етапі розвитку освіти в Україні інтеграція медіаосвіти в навчальні дисципліни носить все ще стихійний характер, питання формування здатності особистості ефективно взаємодіяти з медіа та застосовувати їх у свої діяльності, а саме медіакультури, стало колом інтересів багатьох дослідників України. Напрацювання медіанауковців та медіапедагогів засвідчують наявність відповідних освітніх технологій, які, на нашу думку Г. Онкович, можна об’єднати одним терміном – «медіадидактика». Дослідниця визначає поняття «медіадидактика» як частину медіапедагогіки, теорію медіаосвіти й медіанавчання, що обґрунтовує зміст медіаосвіти, методи і організаційні форми медіанавчання» [10]. Таким чином, медіадидактика стосується функціонування засобів масової інформації у процесі навчання, а мета медійного виховання підготовка молоді до критичного сприймання медій [9 c. 2].

Висновки. Отже, знання тезаурусу проблеми розширює наукові знання з питання медіапедагогіки, яка розглядається науковцями як педагогічна наука і складається з медіанавчання, медіа вихання, та медіаосвіти. Медіапедагогіка відіграє важливу роль у модернізації змісту освіти і надає йому інноваційного характеру, задовольняючи потреби молоді. Частиною медіапедагогіки є медіадидактика, яка визначає зміст, форми, методи і форми організації роботи у формуванні медіакультури молодого покоління держави. Така форма медіаосвіти як медіаосвіта засобами медіа набуває все більшої популярності у викладанні різних навчальних дисциплін і предметів. У перспективі подальших розвідок маємо на меті дослідити детально основні компоненти медіадидактики.